Жовта глина: Вірш

Там на горі жовта глина,
За що мене мама била?
Гей-гу-гілля-га,
За що мене мама била?

За то мене мама била,
Що-м посуду не помила.
Гей-гу-гілля-га,
Що-м посуду не помила.

І казала буде бити,
Як застане не помитий.
Гей-гу-гілля-га,
Як застане не помитий.

Там на горі жовта глина,
За що мене мама била?
Гей-гу-гілля-га,
За що мене мама била?

За що мене мама била?
Щоби-м хлопців не любила.
Гей-гу-гілля-га,
Щоби-м хлопців не любила.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Жовта глина":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Жовта глина: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.