Жовта глина: Вірш

Там на горі жовта глина,
За що мене мама била?
Гей-гу-гілля-га,
За що мене мама била?

За то мене мама била,
Що-м посуду не помила.
Гей-гу-гілля-га,
Що-м посуду не помила.

І казала буде бити,
Як застане не помитий.
Гей-гу-гілля-га,
Як застане не помитий.

Там на горі жовта глина,
За що мене мама била?
Гей-гу-гілля-га,
За що мене мама била?

За що мене мама била?
Щоби-м хлопців не любила.
Гей-гу-гілля-га,
Щоби-м хлопців не любила.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Жовта глина":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Жовта глина: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.