Жито, мати: Вірш

Жито, мати, жито, мати,
Жито – не полова,
Як дівчини не любити,
Коли чорноброва?

Що ж я маю, бідна, чинити?
Коли не піду я за його,
Буде мати бити.

Жито, мати, жито, мати,
Жито – не пшениця,
Чом дівчини не любити,
Коли чепуриться?

Ой, у тебе, багатирю,
Воли та корови,
А у мене, молодої,
Тільки чорні брови.

Ой, у тебе, багатирю,
Сукні-адамашки,
А у мене, молодої,
Нема і запаски.

Журилася дівчинонька
Сидя на порозі,
Всі козаки по квартирах,
А мій у дорозі.

Що ж я маю, бідна, чинити?
Коли не піду я за його,
Буде мати бити.

Ох! Ох, ох! Охо-хо!
Що ж мені робити?..
Як не піду за його,
Буде мати бити!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Жито, мати":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Жито, мати: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.