Повний аналіз твору: Микола Вороний – Євшан-зілля
Написана ще у 1895 році поема за мотивами легенди, викладеної в Іпатіївському літописі. Микола Вороний, перебуваючи на Полтавщині, зауважив, наскільки великою проблемою для українців є відмова від рідного краю, від рідних культурних традицій ‒ і виклав свою версію легенди.
Головна ідея твору ‒ людина має бути вірною рідній землі. Краще бути похованим на батьківщині, як жити в пошані на чужині.
Структурно поема складається з трьох частин. Перша ‒ розповідь про літопис, друга ‒ виклад сюжету легенди й третя ‒ звернення до моралі читачів із закликом згадати про рідну землю.
Сюжет власне легенди простий ‒ київський князь взяв у полон улюбленого сина половецького князя і виховав його як свою дитину. В результаті юнак забув рідний дім. Його батько посилає до Києва співця, який мав нагадати хлопцю про Батьківщину. Коли пісні не зачепили серця бранця, співець запропонував хлопцю понюхати євшан-зілля (полин) ‒ і перед очима хлопця постав степ, він все пригадав і повернувся додому.
У творі застосовано чимало символів:
- Євшан-зілля ‒ дух рідної землі;
- Вовк ‒ свобода;
- Сокіл ‒ прозорливість;
- Син ‒ майбутнє роду й держави.
Використані в поемі й символічні числа ‒ «три дні й три ночі».
Епітети, застосовані у творі, притаманні для українського фольклору ‒ «славетнії події», «вдача молодецька», «край рідний», «край чужий» тощо. Часто вживаються повні форми прикметників та займенників ‒ «тую», «свойому». Автор вживає як авторські новотвори ‒ складні слова на зразок «пишнобарвний», які роблять твір схожим на поеми давньогрецькі, так і застарілу українську лексику ‒ «твар» (лице), що надає поезії особливого колориту.
Твір насичений простими й виразними порівняння ‒ слово точиться «мов кровʼю», пісні описуються «мов скажена хуртовина», «наче лагідна молитва».
Майстерність передачі історії пояснюється активізацією різних органів чуття. Половецькі пісні від гудця створюють образ звуковий, зорові образи ‒ вигляд половецького степу («пишнобарвний і квітчастий»), фізичні відчуття («стисло горло, сперли груди»), аромат євшан-зілля у комплексі створюють ефект присутності.
Головна ідея викладена прийомом кільцювання ‒ про неї автор починає розповідати на початку поеми й завершує розповідь описом актуальності згаданої проблеми для українців та риторичним зверненням до персоніфікованого образу України: «де того євшану взяти»?
