Повний текст твору: Тарас Шевченко – Думка (Тече вода в синє море)
Вірш написаний у 1838 році у Санкт-Петербурзі. Автор відчував неабияку ностальгію за рідним домом, рідним краєм. Він прекрасно усвідомлює, що у нього склалися життєві обставини непогано, він набуває нового досвіду як художник і активно розвивається, проте сумує. А багато людей на чужині не здобули нічого з того, по що вирушили. Поет пише ліричний вірш про чоловіка, який не знайшов щастя у чужих краях.
Головна ідея твору ‒ чужина це завжди насамперед неабияка туга. Вторинна ідея ‒ людина, яка поїхала у світи шукати кращого життя, не завжди матиме можливість повернутися, як би сильно того не бажала: «шляхи… Заросли тернами».
Очевидно, що змальована класична для тогочасної України ситуація, коли кращої долі шукає саме чоловік, а про те, що він накоїв, коли полишив найрідніших заради своїх авантюр, він замислюється тоді, коли вже пізно щось виправляти.
Для розкриття ідеї автор використовує чимало символів, які притаманні українському фольклору:
- Вода ‒ роки життя;
- Море ‒ нездоланна перешкода;
- Журавлі ‒ повернення додому;
- Шляхи ‒ життєвий вибір, прожите життя;
- Терен ‒ перешкода, відторгнення.
У творі використані такі художні засоби:
- Епітети ‒ «синє», «козацькеє», «старенькую», «биті». Більшість використаної лексики є класичними епітетами для усної народної творчості. Автор використовує прикметники у повній формі, які підкреслюють значимість низки епітетів;
- Повтори ‒ «Грає синє море»;
- Персоніфікація образів долі і горя;
- Протиставлення ‒ «Шука козак свою долю, А долі немає», «доля зустрінеться,— Спіткалося горе».
Головна думка викладається у кільцевій формі ‒ на початку й у кінці твору автор викладає опис ситуації, розповідь про головного героя. У центральній частині вірша описані роздуми людини, яка з власного досвіду знає, що головний герой припустився помилки, промінявши найдорожче, що в нього було, на переслідування мрій. Цікаво, що вказано натяком на те, що чужі люди покинуть саме у критичний момент ‒ «ні з ким буде поплакати». Очевидно, що порадіти на чужині було з ким, проте та дружба не витримала випробувань, коли «спіткалося горе».
Сум козака, його каяття підкреслюється появою у вірші образу журавлів, які щороку повертаються додому і ні терни, ні море, ні негода не стають для них перешкодою. Фактично головний герой, який не досягнув омріяних цілей, але втратив батьків, кохання, протиставляється журавлям з їхніми простими потребами та вірністю Батьківщині.
