Тарас Шевченко – Думка (Тече вода в синє море): Вірш

Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде,—
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».

Сидить козак на тім боці,—
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться,—
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.

Аналіз вірша “Думка (Тече вода в синє море)” Шевченка

Вірш написаний у 1838 році у Санкт-Петербурзі. Автор відчував неабияку ностальгію за рідним домом, рідним краєм. Він прекрасно усвідомлює, що у нього склалися життєві обставини непогано, він набуває нового досвіду як художник і активно розвивається, проте сумує. А багато людей на чужині не здобули нічого з того, по що вирушили. Поет пише ліричний вірш про чоловіка, який не знайшов щастя у чужих краях.

Головна ідея твору ‒ чужина це завжди насамперед неабияка туга. Вторинна ідея ‒ людина, яка поїхала у світи шукати кращого життя, не завжди матиме можливість повернутися, як би сильно того не бажала: «шляхи… Заросли тернами».

Очевидно, що змальована класична для тогочасної України ситуація, коли кращої долі шукає саме чоловік, а про те, що він накоїв, коли полишив найрідніших заради своїх авантюр, він замислюється тоді, коли вже пізно щось виправляти.

Для розкриття ідеї автор використовує чимало символів, які притаманні українському фольклору:

• Вода ‒ роки життя;
• Море ‒ нездоланна перешкода;
• Журавлі ‒ повернення додому;
• Шляхи ‒ життєвий вибір, прожите життя;
• Терен ‒ перешкода, відторгнення.

У творі використані такі художні засоби:

• Епітети ‒ «синє», «козацькеє», «старенькую», «биті». Більшість використаної лексики є класичними епітетами для усної народної творчості. Автор використовує прикметники у повній формі, які підкреслюють значимість низки епітетів;
• Повтори ‒ «Грає синє море»;
• Персоніфікація образів долі і горя;
• Протиставлення ‒ «Шука козак свою долю, А долі немає», «доля зустрінеться,— Спіткалося горе».

Головна думка викладається у кільцевій формі ‒ на початку й у кінці твору автор викладає опис ситуації, розповідь про головного героя. У центральній частині вірша описані роздуми людини, яка з власного досвіду знає, що головний герой припустився помилки, промінявши найдорожче, що в нього було, на переслідування мрій. Цікаво, що вказано натяком на те, що чужі люди покинуть саме у критичний момент ‒ «ні з ким буде поплакати». Очевидно, що порадіти на чужині було з ким, проте та дружба не витримала випробувань, коли «спіткалося горе».

Сум козака, його каяття підкреслюється появою у вірші образу журавлів, які щороку повертаються додому і ні терни, ні море, ні негода не стають для них перешкодою. Фактично головний герой, який не досягнув омріяних цілей, але втратив батьків, кохання, протиставляється журавлям з їхніми простими потребами та вірністю Батьківщині.