Повний текст твору: Ліна Костенко – Кольорові миші
Серед поетів-шістдесятників образ кольорових речей і істот, що були протиставлені сірим людям чи іншим істотам, сірому життю й сірій буденності, був доволі розповсюджений. Цей вишуканий зразок філософської лірики присвячений праву на розмаїття, адже в Радянському Союзі уніфікації людей приділяли дуже велике значення, а будь-які відмінності, таланти, неправильні думки, демонстрація національного коріння могли призвести до великих неприємностей. Написана поема у 1989 році ‒ за 2 роки до Незалежності. Проте треба памʼятати, що тільки у 1985 році у тюрмі був закатований за свою творчість Василь Стус.
Головна ідея твору ‒ бути відмінним можна і якщо відмінність нікому не завдає шкоди, то покаранню вона не підлягає.
Сюжет поеми ‒ у стародавні часи (коли «розважали стратами») до суду притягнули 10-річну дівчинку Анну, яка робила з осіннього листя справжніх кольорових мишей і дарувала їх в якості іграшок іншим дітям. У ході судового розгляду стає зрозумілим, що миші ніякої шкоди господарству не завдавали, проте якийсь вирок суддя вигадав. А суть вироку залишилася невідомим, бо кольоровий кіт залив вирок чорнилом, який вигадали за покарання сірі люди.
Структура твору:
- Експозиція ‒ опис звичайного життя у Вишгороді 300-річної давності;
- Завʼязка ‒ звернення сусіда до суду;
- Кульмінація ‒ очікування вироку;
- Розвʼязка ‒ кіт зіпсував вирок.
У творі використані такі художні засоби:
- Протиставлення ‒ сірі люди протиставлені кольоровим мишам;
- Повторення ‒ «коли», «кажу», «Анна», «осіннє», «сірі»;
- Епітети ‒ «багряне», «осіннє», «кленове», «сірі», «кольорові», «яскраві»;
- Метафора ‒ «залив чорнилом вирок».
Для розкриття ідеї використані такі образи:
- Анна ‒ маленька чемна дівчинка, яка не робила нічого поганого;
- Сусід ‒ людина, яка боїться, сіра й обмежена;
- Суддя ‒ максимально обʼєктивний, проте обмежений чинним законодавством;
- Діти сусіда ‒ малюки, у яких завдяки мишам прокидається індивідуальність, вони перестають бути байдужими;
- Кіт ‒ яскравий, волелюбний, не обмежений ніякими умовностями.
Символічно, що кольори у сірий світ приносить осінь (природне явище, тобто авторка вказує, що яскравість, індивідуальність ‒ це природно й нормально), дитина, яка не має злого умислу, кіт ‒ символ волелюбності.
Поема написана в формі розповіді, а оповідачем виступає, вочевидь, людина похилого віку, що помітно з особливостей мовлення з частими повтореннями.
Твір увійшов до збірки «Давно».
