Повний текст твору: Павло Глазовий – Кухлик
Павло Глазовий своїми гуморесками пожвавлював україномовне культурне середовище й постійно акцентував увагу на захисті української мови, яку уже на той момент активно витісняли й притісняли. Україномовні люди вважалися селюками і другосортними. Протестом проти такої ситуації є байка «Кухлик».
Головна ідея твору ‒ осуд людей, які відірвалися від свого коріння. Вторинна ідея ‒ осуд елементарної неввічливості та нечемності.
Сюжет гуморески простий ‒ до столиці приїжджає дідусь з села й прагне придбати кухлик. Проте продавчиня насміхається з нього, пояснює, що то «кружка» і демонструє зневагу й до української мови, і до самого дідуся. Винахідливий дідусь у відповідь на її заяву про «язик» зазначає, що язик є і в корови, а мови нема.
Персонажі доволі яскраві і впізнавані, звичні для України часів Радянського Союзу. Дідусь з села, який нічого не може купити у рідному населеному пункті (нагадуємо про епоху дефіцитів), «не минає жодної крамниці». Цей чоловік є представником українського народу й фактично його уособленням. На це вказує і його вік, і мова. Персонаж охарактеризований як «мудрий».
Продавчиня ‒ груба й агресивна. Вона не бажає спілкуватися з покупцями, не намагається їм догодити чи допомогти. Жінка демонструє зневагу і до мови покупця, і до його віку, вона є яскравим представником російського світу або зросійщеною малороскою, яка зреклася свого коріння. Слід зазначити, що в епоху дефіциту працівники торгівлі часто демонстрували зневагу до покупців, оскільки мали доступ до матеріальних благ і активно цим користувалися. Тому ситуація була типовою ‒ і це підкреслює типовість зневаги до україномовних.
У вірші використані такі художні засоби:
- Протиставлення ‒ «столиця» і «село», «кухлик» і «кружка», «язик» і «мова»;
- Епітет ‒ «мудрий дід», «бідна» (корова);
- Зменшувально-пестлива лексика ‒ «кухлик»;
- Звернення ‒ «люба» (показує добре виховання клієнта та його добре ставлення до людини, яка, як зʼясувалося, цього не заслуговувала);
- Інверсія ‒ «не знає мови», «у руки кухлик взяв»;
- Використання російськомовних фраз ‒ «Что? Чево? Я нє понімаю», «єслі ето кружка»;
- Порівняння ‒ продавщицю дід нібито простодушно порівнює з коровою, яка має язик, але не знає мови.
Багатство української мови підкреслюється тим, що у російській мові одним словом позначаються зовсім різні поняття, у той час як в українській існують слова і «язик», і «мова».
