Повний текст твору: Василь Стус – Терпи, терпи – терпець тебе шліфує
Вірш, який вважається центральним у творчості Василя Стуса ‒ українського поета з Донеччини, висунутого на Нобелівську премію Генріхом Бьолем, відчайдушного патріота, який за свою національну свідомість зазнавав постійних переслідувань і врешті помер у тюрмі.
Написаний один з найвідоміших віршів у тюрмі, тому точний час його написання невідомий, але опублікований він був вперше через рік після смерті поета ‒ у 1986 році в збірці «Палімпсести».
Твір належить до громадянської та водночас філософської лірики. Головна ідея твору ‒ людина має бути вірною обраному шляху. Вторинна ідея ‒ випробування гартують дух людини й вона здатна на більше. Є й третя ідея ‒ розраховувати слід тільки на власні сили («Ніхто тебе з недолі не врятує»).
Твір має низку переплетених смислів. Є нібито обраний ліричним героєм шлях, але водночас вказано, що є шлях, для якого Господь обрав саме цю людину. Таким чином сьогодення переплітається з біблійними мотивами терпіння й самопожертви. Глибину християнських мотивів підкреслює і запозичена з християнської молитви фраза «навіки вік».
Для розкриття всіх ідей використані такі художні засоби:
- Авторські новотвори ‒ «сталить», тобто робить стальним чи покриває сталлю, «заповідався» ‒ сам собі дав вказівку, яку не можна проігнорувати;
- Повтори ‒ «терпи, «шлях», «стій»;
- Використання паронімів ‒ «стій», «стрій»;
- Протиставлення ‒ «до раю, пекла чи полону»;
- Персоніфікація ‒ шлях показаний як жива істота, який сам визначає, кому він належить;
- Алітерація ‒ автор вживає чимало дієслів з літерою «р», яка надає відчуття твердості і рішучості ‒ «терпи», «торуй», «пройди», «врятує», «прирік».
Головним символом є дорога, яка уособлює людське життя. У вірші з наростанням напруги змінюється й головний символ ‒ спочатку це «тропа», стежка, тобто обраний напрямок, який не завжди й помітний для сторонніх, доріжка, на якій кільком людям і розминутися важко, а транспортних засобів нема взагалі. Наприкінці вірша це вже «шлях» ‒ дорога, створена не лише для себе, але й для інших.
Яскравими символами є і дії головного героя, який закликає в одних рядках стояти ‒ проявляти стійкість, не здаватися, в інших рядках ‒ іти, тобто рухатися вперед.
Доля однієї людини вплетена в контекст світової історії і з цих доль історія твориться. На це вказує метафора «допоки світу й сонця», що демонструє значення одної людини у всесвіті і розширення людського кругозору, не обмеженого суто власними маленькими потребами.
