Море грає, море грає,
Хвиля хвилю доганяє:
Наступає їй на п’яти –
І не може наздогнати.
З неба чайки білокрилі
З криком падають на хвилі
І хапають, мов пір’їнку,
На льоту із хвиль рибинку.
Ген у морі яхта біла
Ловить вітер у вітрила.
А на кручі біля хати
Дві тополі височенні
Хочуть вітер упіймати
В паруси свої зелені.
А з полів на косогорі,
З володінь перепелиці
Линуть-котяться до моря
Хвилі ярої пшениці.
Десь отам на виднокрузі,
Коли дмуть вітри південні,
Зустрічаються, мов друзі,
Хвилі сині і зелені.
Море грає, поле грає,
Хвиля хвилю доганяє:
Наступає їй на п’яти –
І не може наздогнати.
