Гримить розгнівана гроза
Над перевалом
І креше з хмар у небесах
Вогонь кресалом.
Летять зигзагами в ліси
Вогненні стріли,
Бо там сховалась від грози
Нечиста сила.
Колись тут Довбуш молодий
Стріляв з рушниці,
Та не поцілив він тоді
Метку чортицю.
Бабахнув знов на повен зріст
Уже з пістоля,
Та цього разу лиш під хвіст
Насипав солі.
З тих пір у ліс хоч не ходи
Гриби збирати, –
Там розплодилися чорти
І чортенята.
Багато літ і зим підряд
Чорти запеклі
Вивозять SOSни із Карпат
На дрова в пеклі.
І каламутять води рік,
Струмки прозорі,
Які течуть із року в рік
Із гір до моря.
Річки несуть дари свої
І в Україну,
Вони єднають всі краї
В одну країну.
Тому так зляться зазвичай
Чорти рогаті
І каламутять водограй
Так заповзято…
Знов гримнув постріл Перуна,
Немов з гармати
І покотилася луна
На всі Карпати.
А десь у лісі скрикнув птах
Із переляку,
Запахло сіркою в ярах, –
Таки поцілив по рогах
Перун чортяку!
Загнав козирного туза
В тісне провалля.
Гримить розгнівана гроза
Над перевалом.
