А в Дубовім гаю
Відшуміли уже листолети,
А в Дубовім гаю
Шурхотить під ногами зима.
Виливається серце
Притишеним, синім сонетом,
У якого іще
Ні мелодій, ні змісту нема.
Я шукаю слова,
Котрі ми по гаю розгубили,
Хай погріються спогади
Біля забутих розмов.
Ти приходиш до мене,
Загадко моя ніжнокрила,
Як найперший мій вірш,
Недописаний вірш про любов.
- Наступний вірш → Анатолій Рекубрацький – На своїй землі
- Попередній вірш → Анатолій Рекубрацький – І знову осінь
(Оцінок ще немає)