А на смертній, на постелі
Мене мама попросила, —
Я погодилась.. і в стелі
Дірку наскрізну пробила.
Як душа її шугнула
В сатанинське, чорне небо, —
Дивну силу я відчула, —
Відьмувать в собі потребу.
Проклинають мене люди.
Та хто знає з них, одначе,
Якщо в світі зла не буде,
То й добра вам не побачить
Якщо в світі зла не буде,
То й добра вам не побачить.
Проклинайте мене, люди,
Все одно буду відьмачить.
З ваших душ любов я видму,
Що ніхто з вас не почує,
Кожна жінка — трішки відьма —
Відьмака собі полює.
Моє зілля — добрі ліки,
Я сім’ю розбить примушу,
Причарую чоловіка,
Ви ж мені віддайте душу.
Я купую ваші душі
За любов і за монети,
Хоч любов — не хліб насущний,
Так навіщо ж продаєте?
Якщо в світі зла не буде,
То й добра вам не побачить.
Проклинайте мене, люди,
Всеодно буду відьмачить.
