Ці поїзди,
Що нас везли від дому,
Оці прекрасні й кляті поїзди.
І день, і ніч вони не знають втоми.
То приїзди, то знову від’їзди.
Усе життя моє у слові — “треба”!
Я їздив, плив, літав і йшов ізнов.
Я встигнув скрізь.
Та все таки до тебе
Комиш-Зорянський поїзд не прийшов.
