Анатолій Рекубрацький – Люди моєї пам’яті: Вірш

Люди моєї пам’яті.
Хто я — без вас — на світі,
Ким ти єси, людино,
Без тих,
Хто знає тебе?!
Ось ви йдете повз мене
Грішні,
А в чомусь світлі,
Словом,
В усьому схожі
На безліч інших людей.

Люди моєї пам’яті.
Ха було більше чорного,
Але ж, мабуть, без теміні
Так й не проклюнувся б світ.
Люди моєї пам’яті.
Все-таки ви — неповторні.
Ні. У мені не вичахне
Кожен ваш крок і слід.

Люди моєї пам’яті.
Всі ми потроху минаємо.
Всім буде трішки пам’яті.
Може, й непам’ять комусь.
Радість єдина наша —
Щось таки та залишаємо.
Я не боюсь залишати.
Я не залишить боюсь.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Анатолій Рекубрацький – Люди моєї пам’яті":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Анатолій Рекубрацький – Люди моєї пам’яті: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.