Гаптуюсь неба хустку синю
Над нами срібні літаки,
А мати на весілля сину
Гаптує сніжні рушники.
Бо знає, що у іншій хаті,
На нижній вулиці села,
Печальна і весела мати.
Фату для доньки доплела,
А ще сусідчина дівчина,
Що я до неї шлях забув,
Зітхнула і поклала в скриню
Весільну хустку голубу.
