Знаю, чом радію,
Все вкриває снігом.
Чом би не радіти.
Вкриють все сніги.
Чи не час в дорогу.
Чи не час поїхати.
Пошукать по світу, де твої гріхи?
Запрягаю коней.
Молодих, гарячих.
Хай гарцюють коники
Крізь усі літа.
Хтось гукає:
— Дядьку!
Хлопчику!
Юначе!
Ти на це уваги не звертай.
Не звертай уваги.
Думай про дорогу.
Про скажену віхолу, що покриє все.
Вже тобі лишилося їхати недовго.
Коли твої сани вперше занесе.
Не звертай уваги на того хлопчину,
На початку пам’яті — світлий світ,
Він таки поверне вкрадену хлібину.
Мчіть мої коники.
Добре мчіть.
Там десь перша радість.
Там десь перше коливо.
Вогники тремтливі
Ув її очах.
Там таке все чисте.
Там усе ще здорово.
Мчись.
Не зупиняйся.
І не помічай.
Заіржали коні.
Вужчає дорога.
Перші перемети застилають путь.
Намерзають сутінки на твою тривогу.
Не натягуй повода.
Мужнім будь!
Там, за поворотом.
Там, за поворотом.
Хтось стоїть у білому.
Хтось стоїть.
Ти прекрасно знаєш,
Знаєш, хто там.
І куди чкурне твій
Після того слід.
Тож не сподівайся на якуюсь віхолу,
Котра позаносить всі твої сліди.
Зупиніться, коні.
Ось ми і приїхали.
Там, за поворотом.
Ну,
Іди.
