У мого Івана очі, наче п’яні,
День і ніч читає він чудні книжки,
Все йому здається — інопланетяни,
Навіть по дивану ходять навпрошки.
Уночі мій Ваня клацає зубами,
То гризе подушку, то волосся мне.
Все йому здається — інопланетяни
Хочуть на Раїску помінять мене.
Зачекай, Іване, я тебе дістану,
Я тебе на діло зможу повернуть.
Ти неси до хати всю свою зарплату,
Бо тебе пришельці скоро заберуть.
Ба казала відьма — все із хати видме,
Якщо ти не купиш двійко поросят.
Будеш пить горілку — захурчиш ти тільки
На оту планету, де нема дівчат.
Бо в твоєї Райки в голові лиш гайки,
Очі — індикатор, груди, наче пульт.
Як побачиш кляту, то тікай до хати,
Бо її навмисне поселили тут.
І відтоді Ваня став такий слухняний,
Кинув пить горілку: став усе робить,
Бо отак дружненько — інопланетяни
Нам допомагають в мирі й дружбі жить.
