Округлі голови звисають з вікон динями,
Виблискують на сонці свіжестрижено,
Не упізнать, які були донині ми
Білявими, чорнявими чи рижими.
Хита перон багатолюдний натовп,
А потяг рейки вже під себе мне,
І тільки ти не вийшла проводжати
До станції Дорослості мене.
Колеса нам повторюють уперто
Слова кохання мрійно-голубі
Про те, що прийдуть жадані конверти,
І я колесам вірю, як собі.
В степу гудки столунять без упину.
Летять привітом до твоєї хати.
Над паровозом дим, немов чуприна,
Яку, забули знять у військкоматі.
