Сиві віченьки,
Сиве личенько,
Сива думонька,
Сивий сніг…
В сітях зморщок
Літа відлічені,
Бо позаду вже —
Цілий вік.
Що колись було,
Те розтануло,
А попереду —
Лиш зима…
Юність з пам’яті
Ще постане їй,
А що вчора було —
Нема.
Хто до неї
Тепер притулиться,
Чи самій
Прихиститись де?
Дорога наша
Прабабуля,
Пранароджувачка
Дітей.
Відлюбилося.
Відкипілося.
І не буде вже
Вороття.
Відробилося.
Відходилося.
Та велике її життя.
