Він запам’ятав слова кумира: —
Сім разів одміряй, потім — ріж.
Тож усе, як треба, він заміряв
І дістав тоді з кишені ніж.
Вже було й замірився.
Та раптом
По усьому тілу дрож пішов.
Добре, якщо так він ставить крапку,
Добре, якщо добре. А якщо?
Не завадить зміряти і восьмий.
Це ж недовго.
Це ж один момент.
Але звідки зайве тут взялося? —
Знаком запитання вигнувсь метр.
І тоді квапливо удев’яте
Він переміряти розпочав.
Вже й кінець. Та що це?
О, прокляття!
Знову десь чогось не вистача.
І коли, замірявши усоте,
Знову загубився десь процент,
Він зостався у святу суботу
На роботі перемірять… метр.
І ні з ким не поділившись горем,
Він уперто істину шукав,
Вже його за приклад у конторі
Ставили усім працівникам.
Він собі не йняв самому віри,
Він і досі б міряв, але час —
Раз, єдиний раз йому відміряв
І відрізав теж — єдиний раз.
