А то справді було таке диво,
Не брехня то ходить селом.
В баби Гапки груша родила
По три брички плодів за сезон.
Іще Сидір був поліцаєм,
Баба тіткою ще була.
Та за бісового залицяльника
Свою доньку не віддала.
Ще тоді не звели гармати
Усі “проти” свої і “за”,
Сидір в двір завернув пихато
І Оленку за коси взяв.
І горилячі руки не збочили,
Не дійняв його крик і жаль.
Голубіли Оленчині очі
На брудному лезі ножа.
А як з поля Гапка придибала,
Над Оленкою як заклякла,
То волосся в сусідів дибили
Найсвятіші її прокляття.
Восени партизани повісили
Поліцая на груші тій,
Та зосталась Гапка — однісінька,
А на груші не стало плодів.
Сивина ковили над могилою,
Де одвічний Оленчин сон.
В баби Гапки груша родила
По три брички плодів за сезон.
