Я іще у третім класі
Запримітив очі ті.
Маю щастя і нещастя —
Дві косички золоті.
Вранці я її чекаю,
Щоб назирці з нею йти,
А вона весь час втікає:
“На моїм не стій путі!”
То Петро, то Микола
Слідом йдуть за нею в школу.
На моє майбутнє щастя
Зазіхають два Михасі.
ПРИСПІВ:
Сам не гам, сам не гам,
Але й іншому не дам,
Тільки їй себе дозволю
Розділити пополам.
Вона вчиться в інституті.
Я, звичайно, теж туди.
Все міцніші мої пута, —
Дітись їй нема куди.
Розганяю кавалерів,
Навіть двері стережу,
Розганяю кавалерів,
Бо для себе бережу.
А до неї поперли
Вже й майбутні інженери,
Кандидати од науки
Хочуть взяти в свої руки.
ПРИСПІВ:
Сам не гам, сам не гам,
Але й іншому не дам,
Тільки їй себе дозволю
Розділити пополам.
Мучились, а не навчались
Ми із нею до пори,
Очі навіть витріщали
Сиві вже професори.
Розганяю кавалерів,
Розганяю без кінця.
Ця історія весела
Довела нас до вінця.
Зирить вже на дружину
Чоловіча половина.
На сімейному кордоні
Я завжди у обороні.
ПРИСПІВ:
Сам не гам, сам не гам,
Але й іншому не дам.
Зрозумій, тебе нікому
Я Ніколи не віддам.
