Шість соток солодкої втіхи, —
Повернення, звідки прийшов,
І пелюсткова віхола,
І зелені свіжий шторм.
Прошкує сімейна процесія,
Звичайні міські селюки.
Дружина, немов принцеса,
Самих колорадських жуків.
А діти ще не приучені
До сапок і до лопат,
І батько, чомусь засмучений,
Виходить у юний сад.
Зростили ж таки дерева
І дім, хоч якийсь, звели.
О, вічна людська потреба
Своїй уклонятись землі!
Бо знаємо, звідки вийшли,
Бо знаєм, куди підем.
Як видих на холоді — вишня,
Як справжня любов навзаєм.
