Коли вже догорить свіча остання
І в жовтих дзвонах стихне синій звук —
Ти помолись. Вона іще постане
І вирветься із злодіяцьких рук.
Приспів:
Ніщо так не болить, як Україна,
Ніщо так не пече, як рідний край.
Сам Бог звелів розпрямити коліна,
Тож хто веде у пекло, а не в рай?
Бо обернулися янголи на круків,
Бо з душ не світло піднялось, а тьма.
Ми ж так її хотіли.
Для онуків.
І розтягли.
Оглянетесь — нема!
Приспів:
І не страшніше од страшного суду,
Бо нині в судді всі безбожно пруть.
Хоч знов пиши: “Мов подуріли люди”.
І “Заповіта” шли аж у майбуть.
Не все зробив. Не все іще завершив,
Та хоч якась іще зосталась путь.
Поет у людях помирає першим.
А недруги? Нехай собі живуть.
Приспів:
Та все ж горить. Сія в душі нетлінно
Надія та на поворотну мить:
Не догорить свіча по Україні.
Молодші прийдуть нову запалить.
