В осінь аеродромну
Погляд вікон цитриновий,
Найважча в світі робота —
Гонити шерех думок…
Зітхають тридцять годинників
У паузах невловимих,
Немов навмисне відстрочують
Перший нічний стрибок.
І цигаркові зблиски
В овали шоломів улиті…
Смішні до щему історії
З давно знайомим кінцем…
Думаю про повноцінність
Саме тієї миті:
Між розкриттям парашута
І ривком за кільце.
