За шибками
бліді плями
Зацікавлених облич,
Йду,
а поміж деревами
Дітвора біжить навстріч.
Розгубивши всю розсаду,
Мати вийшла до воріт,
Впали дві сльозинки радо
На погон блакитний цвіт.
Віддзвеніли,
Пролетіли
Десять діб мимо двора,
А на шворці —
гімнастьорка
Рукавом кива:
“Пора!”
