Анатолій Рекубрацький – Усе, як є: Вірш

Усе, як є.
Розкидані постелі.
Лиш рими й шахи
Та бульйон з лапші.
Не той поет,
Хто не писав “зі стелі”,
Не той поет,
Хто не роздав душі.
О, Генику!
О, Грицю!
Ех, Олено…
Сашко і Саша,
Паша і Андрій!
Зустріньмось ще
Хоч раз усі у мене,
Щоб зрозуміть,
Хто геній в кухні цій.
Ми пожалієм тих,
Хто нас не любить,
Кого рядок наш
Зовсім не п`янить.
I візьмемось
Один другого чубить,
Що й класикам
Нас не розборонить.
Iз душ своїх
Піднімемо забрала,
Оголимо
I нерви, і слова…
Невже лиш з нами
Отаке траплялось,
Яка любов
Тоді нас всіх вела?!
…Не перейшло.
I ще не відболіло,
Хоч, знаю,
Не повернеться все те.
Не в тім біда,
Що скроні стали білі, –
Геннадій наш
Ніколи не прийде.