Вірші класиків > Андрій Малишко: Вірші > Андрій Малишко – Гомін, гомін по діброві

Андрій Малишко – Гомін, гомін по діброві: Вірш

Гомін, гомін по діброві,
А над полем все заграви,
А над полем все заграви,
Пожовтіли буйні трави.

Станьмо, хлопці, при долині.
Станьмо, хлопці, таборами
За полями, за борами,
Під густими яворами.

Вже нема шляху додому,
Я іду тепер в поході,
Б’ють гармати за горою,
Коні мчать на Жовті Води.

Глянь, Богдане, квітка в’яне,
Дай-но січі, дай-но грому!
Топче шляхта дикі терни,
Загубивши шлях додому.

Гомін, гомін по діброві,
А над полем все заграви,
А над полем все заграви,
Пожовтіли буйні трави.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Андрій Малишко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Андрій Малишко – Гомін, гомін по діброві":

Читати схожі вірші:

  1. Гомін, гомін по діброві
  2. Гомін, гомін, гомін по діброві
  3. Гомін мати гомін мати по діброві
  4. Андрій Малишко – Ми підем, де трави похилі
  5. Андрій Малишко – Колискова
Залишити відповідь

Читати вірш поета Андрій Малишко – Гомін, гомін по діброві: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.