Я розкопаю високу гору,
Біля пшениці тебе посію,
Неначе квітку блакитнозору,
Моє кохання, мою надію.
Я розхлюпочу в лугах озера,
На сиву хвилю знайшовши зладу,
Пущу, як рибку червоноперу,
Моє кохання, мою відраду.
Щоб зашуміло, як рунь, зелене,
З Дніпром заграло весняно-мило,
Щоб не зів’яло воно у мене,
А хлопцям очі повеселило!
Ударять бубни в вечірню просинь,
Нові весілля згуляє осінь
На український моїй долині,
Де любі очі, де ночі сині.
