Богдан Кравців – Беруться бронзою: Вірш

Ніль — в день янгола на 10 листопада 1974

Беруться бронзою багрянозлоті барви.
Ще зеленіють лиш сосна, смерічки й лаврик,
Ще верби в золоті. Все більше щодоби
Голішають дотла і клени, і дуби,
Відходивши в мороз… Злинає вечір млисто
І бродим знову ми зруділим, зсохлим листом
По лісових стежках, під листяним дощем —
І прагнем золотом, як верби, грати ще,
Рясніти нагіллям — гуртком дітей, внучаток,
У мріях радісних про добрий їх початок,
Щоб щасним словом їх, що живить і рясить,
Ожити й розцвісти в гірку знемоги мить.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Кравців – Беруться бронзою":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Богдан Кравців – Беруться бронзою: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.