Долавши самоту лиху й невсипливу,
На клапті ночі-дні рвучи з нестями,
Щоднини безліку разів ходитимуть,
До скринечок поштових за листами,
Щодня вони даремно так чекатимуть,
У молодість задивлені імлисту,
Що в їх безвивідну холодну хатню муть
Пристелиться хоч спогад білим листом.
