Вже стукнуло на зиму — і не кличе
Юнацького захоплення порив.
Морозний вечір інеєм обличчя
І очі тьмяним померком покрив.
Та поки ще не всі померкли клади
І чорний крук не кряче на плечу, —
До внученьки найменшенької Лади,
На крилах мов, закохано лечу.
