Коханій Ніль — як завжди — на десяте листопада 1971
Глибока осінь вже і холодно надворі,
І зимно мерехтять, холонуть в небі зорі.
Розсипані в далінь з незримої руки
Нестримним поривом тривожно мчать листки,
І думи, й почуття… Одквітли пізні рожі
І тільки ще горять на соняшнім морозі
Гарячі купчаки й корони хризантем,
Що Ти садила їх. І щасним крутіжем
Вриваються в серця, і в думи наші, й руки,
Мов гомін весен — літ, розсміяні онуки.
Сповняють радістю кімнати наші, дні —
І квітне осінь нам у барвах і в огні.
