То інколи в негоду через шиби
У вікнах тьмяних — заспані й невмиті —
Рожевий ранок просвітом пошибне,
Прорветься пригад соняшної миті.
Освітить сяйвом безпросвіття темне
І променем солодким в серці тенькне:
Простягши рученьки, біжить до мене
Внучатко кучерявеньке й тоненьке.
