Ніль коханій моїй — на 10 листопада 1965 року
Килимом барвистим айстри, ґлядіолі,
Соняхи й шалвія у садку Твоїм.
Гомоном щасливим Марі-Лесі й Олі,
Андрія й Романа повниться наш дім.
Роєм ізнялися, звуть онуки-внучки
Спрагнені любови, пестощів Твоїх,
Тягнуться до Тебе очі їх і ручки,
Прагнуть, щоб на руки взяти їх усіх.
Йдуть за ними діти — з Любомиром Дзвіня,
І Юрко-мізинчик, з Христею Гордій —
Побажанням щасним, радісним роздзвінням
Зустрічають нині день багатий Твій.
