Цвіркочуть цвіркуни, мов з ошаління,
І коники-стрибунчики цвірчать —
Сповняє спів їх повінню довкілля
І піль і вулиць, сквери й сіножать.
Не зможуть їх зірки, що розгорілись,
Не збушить шум, не втишить тиша тиш —
Найкраще ще, поклавшись горілиць
З цвірчанням цим навсібіч розплистись.
