Коханій моїй Ніль на 10 листопада 1961
Листопадовий вечір променистий, листатий
Криє черленню-злотом тугу й смуток дібров —
Від’їжджаю від Тебе, щоб до Тебе вертатись,
Відходжу, щоб сповнятись щастям приходу знов.
Кладе осінь зарання і тривогу й утому
На думки, і на кроки, і на сходжений брук
З міст далеких безвпину пориваюсь додому,
До невтишного серця, до тепла Твоїх рук.
Осипається листя, тихо довшають тіні,
Зимний іней вкриває поривання й ходу…
Але знаю, як завжди: не спинюсь я в даліні,
Білим листом приб’ється: Я до Тебе іду!
