Розбіглися шляхи чужі й недобрі —
І грузнуть кроки в непрохідну твань
І вже випродуєм гуртом і вроздріб
Все більше із призбираних надбань.
У сутіні вечірній неозорій
Ще тільки прагнем крихти доброти,
Щоб дав Господь зустріти ясні зорі,
До рідного порога добрести.
