Богдан Кравців – Недужій: Вірш

Колись я прагнув цілувати цілу
Тебе — і руки, очі та уста.
Солодкою оп’янювала ціллю
Цілунку замороч, як мед густа.

Сьогодні, як злетіли літа лунко,
Прожиті з добрим і гірким суціль,
Шукаю сил цілющих, щоб цілунком
Зцілити ран твоїх нестерпний біль.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Кравців – Недужій":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Богдан Кравців – Недужій: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.