Зеленолисті позривавши шати,
На землю ліг дубовий стовбур-виверт.
Лежить могутнім кострубом, кошлатий,
Як буревій, що з ґрунту його виверг.
Над дубом-вивертнем, із порохняви,
У чагарів нестриманому вирі,
Між ріщям і потрощеними пнями
Дубок високий і крислатий виріс.
