То квітли білим кетяги черемхи —
І гілку я зірвав тобі розквітлу,
Щоб наші очі в померках не мерхли,
Щоб дні леліли пахощами вітру.
Далеку мить згадавши, на хвилину
Примерхлі очі в сумерку заплющу
І чую знову радість квітопливу,
Пахучий легіт вітряного плюску.
