Буває горе нас огорне знебач,
Обмарить гіркістю отрути —
І ми чекаємо рятунку з неба,
Бажавши вроки й морок відвернути.
Долаємо свердління болю вперте,
Себе постами й молитвами морим,
Щоб поки серце з обмороку стерпне,
Від злої відкараскатися змори.
