То часом, горем зморені, запрагнем
Уста замкнути міцно на замок,
Щоб згустком прориваючись багряним
У горлі біль, застрягнувши замовк.
І буде так, що раптом зненароку
Нагряне кров, немов вода з-під криг, —
І крізь уста, розімкнені широко
Прорветься різко безперервний крик.
