Із тугою чекаємо, як повесні
Розгорнуться і пуп’янки і брості,
Розіллються зеленим зіллям повені
І завирує світ в нестримнім рості.
Вичікуєм, щоб видимо-невидимо
Злетілось мислей з вирійної висі,
Щоб зарунився урожайним видивом
Нам слова ярого ряснистий висів.
