Гой, прилетіли райскії пташки,
Та стали винце б й віпивати,
Ба й віпивати, в крильці дзвонити,
В крильці дзвонити, панну збудити,
Ґречную панну, й а панну, Анну.
З покутських колядок, зібраних Кольберґом
В неділю рано, ясен Див і Ладо!
— Ой, руто, руто, косо розмайна, —
співала гоже, стерегла вина,
зеленого вина, ой, винограду.
Де сон узявся із барвінку-саду,
налив у пісню п’яного дання, —
заснула миттю зморена вона,
вина берігши милому доладно.
Ой, ізнялися пташечки із раю
ясити сонце, крильцями дзвонити,
будити панну у неділю рано.
Звела очима: білий кінь іграє,
на ньому витязь славен, іменитий —
твою уроду уславляє, Ганно.
