То розкіш буйна, захватний переляк —
У радості нестриманій хоробрій
Здійматися на променистих релях,
Майнути миттю мигунцем над обрій —
І стежити, як по надхмарних стелях
Крізь раю прозорінь недовідому,
Вечірні промені нам стежку стелять
До світлого, останнього вже дому.
