Тріпочеться і рветься серце
і раниться до ґрат, як птах,
спочити прагне хоч хвилину
на захисних Твоїх руках.
Та, як прийду до Тебе, Нене,
не зажурю Тебе й на мить.
Ти не дізнаєшся, що серце,
мов птах скривавлений, тремтить.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Над містом ніч, і шум, і гомін
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Листи
(Оцінок ще немає)