Лягає сум і серце б’ється,
Згадаю як літа старі.
Пусти — і зразу понесеться,
Куди — не знаю, а мерщій
В глибоке небо серце рветься,
В широкий молиться простір.
- Наступний вірш → Іван Світличний – Парнас
- Попередній вірш → Михайль Семенко – Натхнення
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)