Прослала осінь пишнотканий килим
З багрянцю, зелені і золота —
Даремне ж за минулим літом квилим
І смутком щасна мить розколота.
Порозгортавши сутінки фіранок,
Красою погляд заворожим ми —
І вийдем — навстріч осені — у ранок
Із мислями ясними й гожими.
