Моїй Соловейґ
Вичікую, згаряючи в чеканні —
Без Тебе, доні й сина — сам один,
І в чорні чотки час твердий чеканю,
Холодну твердь карбонових годин.
Між чоток тих, чеканених в зусиллю,
Гранчастих, наче вервиця ченця,
Чекаючи — рубінами просилю
Гарячу черлень крови: три серця…
